Будда Бгайшадж’яґуру, один із 8-ми Будд медицини

Опубліковано: 2022-10-04, Оновлено: 2022-10-04
Будда Бгайшадж’яґуру, один із 8-ми Будд медицини (Інвентарний номер: МТ-724)
Назва Будда Бгайшадж’яґуру, один із 8-ми Будд медицини
Походження Березень, 1954, XVIII–ХІХ ст., Китайська імперія, династія Цін (Монголія, Китай, Тибет).
Музей, фонд Національний музей історії України

Класифікація Речові
Метал
Опис оригіналу
Фігура Будди сидить в медитативній позі зі схрещеними ногами (поза ваджрасана) на подвійному лотосовому троні овальної форми. Верхній контур лотоса оздоблений намистом із перлів. Пелюстки відчеканені, оточують п’єдестал не повністю, залишаючи зазор із тильної сторони статуетки. Будда вбраний монахом. Плащ із орнаментованою каймою, вдягнений так, що праве плече залишається відкритим. Під плащем помітний нижній одяг, також оздоблений вишивкою. Волосся укладене у високу двоярусну зачіску, увінчану виступом ушнішею – однією з ознак Будди. Волосся містить залишки синьої фарби. Права рука покладена на коліна з відкритою долонею, направленою до глядача (жест варадамудра). Між вказівним і великим пальцем у ній закріплене стебло та плід дерева міробалан, або «дикої сливи», відомої своїми цілющими властивостями. Ліва рука покладена на стегнах біля живота з розкритою догори долонею (жест дґянамудра). По центру у ній помітний отвір, до якого кріпився один із атрибутів, а саме патра – чаша з цілющою рослиною, панацеєю від хвороб.

Склад / Комплект Частин / аркушів / складових: 1
Фізичні характеристики h – 18.5 cм. b – 12 см. p – 310.3 г.
h: 18.5 cм. , a: 12 см.
Вага: 310.3 г.
Матеріал Мідний сплав, Фарба
Техніка Чеканка
Історія оригіналу Привезена Д. Заболотним з протичумної експедиції у Монголію та Китай (Маньчжурію) в 1898 році. :
Надходження до фонду/колекції: Статуетка привезена Д. Заболотним з протичумної експедиції в Монголію та Китай (Маньчжурію) у 1898 р., Була передана до музею з Інституту мікробіології ім. Д.Заболотного у 1954 р.
Мова тексту Українська
Теми Третя пандемія чуми у світі (1856-1956 рр.) та експедиції «Особливої комісії з попередження занесення чумної зарази» до країн Сходу у 1897-1913 рр., з метою вивчення джерел появи та розповсюдження чуми.
Території, міста Київ. Урга. Пекін. Жехе. Вейчан
Особи, пов’язані з музейним предметом Заболотний Данило Кирилович (1856-1929). Український лікар, епідеміолог, вірусолог, член АН СРСР та президент ВУАН. Засновник першої в Російській імперії кафедри бактеріології, ректор Одеського медичного інституту. Дослідник інфекційних захворювань – чуми, холери, тифу, сифілісу. Народився в с. Чоботарка, Подільської губернії (нині с. Заболотне, Вінницької обл. України). Закінчив Новоросійський університет (Одеса) та у-т св. Володимира (Київ). Автор вчення про ендемічні джерела чуми у світі. Під його керівництвом були відкриті природні осередки походження чуми та досліджені шляхи передачі її збудника (палички «Yersinia pestis») від степових гризунів тарбаганів до людей. Більше 12 років провів у протичумних експедиціях у Індії, Аравії, Китаї, Монголії, Персії, Марокко, Поволжі, Забайкаллі. Керував протиепідемічними заходами в Маньчжурії (Харбін, Фудзядян) у 1910-1911 рр., під час одного з найбільших спалахів чуми у ХХ ст. Нагороджений знаком Ордену почесного легіону (Франція), пам’ятною медаллю «Мукден. 1912» . Таранухін Василь Андрійович (1873-1920). Український судовий медик, епідеміолог, лікар, гігієніст та професор медицини. Один з фундаторів медичної кримінології у Російській імперії та учень Д. Заболотного. Народився у м. Катеринослав (нині м. Дніпро). У 1899 році закінчив медичний факультет Університету святого Володимира (Київ). З 1914 року очолював кафедру судової медицини цього університету. Учасник та організатор експедицій по боротьбі з холерою та чумою у Китаї (1898), Персії (1904) та Астрахані. В якості асистента, приймав участь у експедиції Д. Заболотного до м. Вейчан, у Китай (1898);. Бімбаєв Раднажап Будаєвіч (1876-1921 рр). Громадський і політичний діяч бурятського походження, лінгвіст, фахівець з монгольської, тибетської, китайської мов. Перекладач на дипломатичній службі у Російській імперії, писар 1-го відділення Забайкальського казацького війська. З 1893 р. навчався у школі перекладачів і толмачів при Російському імператорському консульстві в м. Урга. З 1898 по 1916 р. - перекладач у прикордонному комісарстві Кяхти. Двічі супроводжував протичумні і дослідницькі експедиції з вивчення тарбаганів у Східну Монголію, в тому числі експедицію Д. Заболотного.. Жилін Никонор (-1898 рр.). Казак Троїцькосавської сотні. Провідник та охоронець у експедиції до м. Вейчан 1898 р.
Організації, пов’язані з музейним предметом Інститут мікробіології та вірусології ім. Д. Заболотного, АН УРСР в Києві.
Бібліографія
Автобиография академика Данила Кириловича Заболотного // Врачебное дело, №1. – 1950 г. – с. 1-4.

Билай, В. И. Даниил Кириллович Заболотный / Відп. ред. акад. АН УССР В. В. Смирнов. – Киев: Наукова думка, 1987. – 128 c.

Савченко О., Мироненко Т. Буддійські статуетки з колекції НМІУ, що належали епідеміологу Д.К.Заболотному // Науковий вісник Національного музею історії України. – Вип. 7. 2020. – с. 406-418.
Тип контента Зображення
Медіа-типи/формати application
Обсяг ресурсу 1 files : 0.22 Mb
Додаткові формати image/jpeg (2 files : 5.96 Mb) - фото оригіналу
Позначення типу ресурсу Електронні графічні дані
Примітки про ресурс Cистемні вимоги: MS IE 8.0 або вищі; Opera 9.0 або вищі; Mozilla Firefox 3.0
Джерело назви: Назва з екрана
URL сторінки з описом https://nmiu.dcvisu2.zerum.com.ua/documents/601
Дата онлайнової публікації 2022-06-03
На предмет Національний музей історії України
На депозитарій Національний музей історії України
На ресурс Національний музей історії України
На метадані Національний музей історії України
interface
content